(критик тощо)/en

1. n

1) філістимлянин

2) філістер, обиватель, міщанин

3) жарт. ворог номер один (критик тощо)

2. adj

1) філістимський

2) філістерський, міщанський, обивательський

* * *

1) ( philistine) філістимлянин

2) філістер, обиватель, міщанин

3) ворог номер один (критик, судовий пристав)

1. n

1) філістимлянин

2) філістер, обиватель, міщанин

3) жарт. ворог номер один (критик тощо)

2. adj

1) філістимський

2) філістерський, міщанський, обивательський

* * *

1) ( Philistine) який відноситься до філістимлян

2) філістерський, обивательський, міщанський

1) розрив; розривання

2) проріз; дірка; розпірка

3) стрімкий галоп (крок)

4) несамовитість; пристрасть

5) шаленство

6) амер., розм. гульня

7) тех. знос

v (past tore; p.p. torn)

1) рвати, розривати

2) рватися, розриватися; зношуватися

3) пробивати

4) розколювати, руйнувати

5) роздирати (щось — at)

6) терзати, краяти

7) поранити; подряпати

8) порушувати спокій

9) пронизувати, проймати, прорізати

10) висмикувати, виривати, вихоплювати, витягувати; відбирати

11) розм. мчати стрімголов

12) шаленіти, лютувати; вирувати, бушувати; гарячкувати

13) удиратися (кудись — into)

14) розм. накидатися

1) сльоза

2) крапля (роси, вина тощо)

3) pl горе; смуток, печаль

* * *

1) розривати, рвати (плаття, волосся) to tear smth

2) (at) роздирати

3) ранити

4) звичн. pass порушувати спокій

5) простромлювати, прорізати ( тишу)

6) висмикувати, виривати, витягати; вихоплювати, віднімати

7) нестися прожогом; мчатися, рватися; шаленіти; бушувати, лютувати; гарячитися

8) ( into) вриватися ( кудись); налітати, несучи руйнування; накидатися ( про критикі)

9) ( from) відриватися

10) ( through) проїжджати ( через щось) на великій швидкості; пробивати ( стіну)

••

1) розрив, розривання; дірка

2) стрімкий галоп або крок

3) aмep. гульба; to go on a tear гуляти шумно

4) пристрасть, шаленство; сказ

5) тex. задирання

••

1) сльоза

2) pl горе, сум

3) крапля (роси, вина, смоли)

4) "сльоза" ( дефект скл)

••

Парсонс, Талкотт (1902, Колорадо-Спрингс - 1979) - амер. соціолог, один із засновників сучасних теорій соціальної дії та соціальних систем, фундатор школи структурного функціоналізму. Закінчив Амхертський коледж (баклавр з відзнакою), Лондонську школу економіки (магістратура) та Гейдельберзький ун-т (докторантура). Од 1927 р. викладав в Гарвардському ун-ті, од 1946 р. - керівник відділення соціальних відносин у цьому ж ун-ті. У 1949 р. обраний президентом Амер. соціологічної асоціації. Соціально-теоретичні погляди П. сформувалися під впливом концепцій соціальної реальності Вебера (переклад П. праці якого "Протестантська етика і дух капіталізму" англ. мовою є першим і вважається класичним), Дюркгейма, Парето, англ. економіста Маршала. В подальшому вплив на його погляди мали також біологічні теорії систем, що саморозвиваються, психоаналітична теорія тощо К. лючовим поняттям соціальної теорії П. є поняття соціальної дії, яку він розуміє як стан напруження між двома порядками: нормативним (що переважно залежить від процедури визнання індивідами) і порядком соціальних обставин (що є заданим для індивідів). Теоретичні погляди П. еволюціонували протягом майже всієї його наукової кар'єри. Соціальна реальність, за П., завжди являє собою складну багаторівневу систему, елементами якої виступають різні соціальні системи; останні знаходяться поміж собою у відношенні взаємної збалансованості і динамічної рівноваги. Ці погляди утворили основу аналітичної логіко-дедуктивної системи, що охоплювала людську реальність в усій її багатоманітності. Соціальна теорія П. спирається на вчення про трирівневу реальність: аналітично розмежовуються система дії, фізична реальність та вища реальність (трансцендентна реальність смислів - науковий аналог поняття Бога). Структура системи дії визначається чотирма функціями з її відтворення: це адаптація, відтворення зразка, ціледосягнення й інтеграція К. рім соціальних систем як інструментів аналізу процесів диференціації у суспільстві, П. виокремлює також низку типових змінних дії - спеціальну сукупність парних, дихотомічних понять для аналізу того, що є спільним у різних структурах соціальної дії (універсалізм/партикуляризм; досягнуте/задане; афективність/афективна нейтральність; специфічність/дифузність; орієнтація на себе/орієнтація на колектив). Соціальна система характеризується також "медіа-засобами", які проникають в усі структурні елементи соціальної системи і до яких належать: гроші (адаптація), влада (ціледосягнення), вплив (інтеграція) і зобов'язання (відтворення зразка). Еволюція суспільства визначається зростанням його здатності до адаптації і відбувається у формі поглиблення його диференціації. Суспільство проходить наступні етапи еволюції: примітивне, розвинене примітивне, проміжне і сучасне. Примітивне суспільство гомогенне, у ньому відсутня мережа підсистем. В результаті ускладнення підсистем дії та їх поділу на дедалі більш спеціалізовані суспільство поетапно перетворюється на сучасне. Основними характеристиками сучасного суспільства є: повна диференціація усіх систем відповідно до чотирьох - функціональної матриці; масово-універсальне виробництво, бюрократична організація, ринок і гроші, право як конкретний засіб їхнього втілення; наявність соціальної стратифікації, в основі якої лежить критерій успіху; складна, диференційована система соціальних взаємозв'язків. До критиків теорії П. належали представники конфліктології, феноменології, гуманістичного напряму в соціології.

[br]

Осн. тв.: "Соціальна система" (1951); "До загальної теорії дії", у співавт. (1951); "Суспільства: еволюційні та порівняльні перспективи" (1966); "Система сучасних суспільств" (1971); "Соціальна дія та умови людського існування" (1978).